Які бувають фактори стресу?
Фактор зовнішнього середовища, що здатен викликати в організмі пошкодження або навіть призвести до загибелі – називають стресовим фактором. До летальних наслідків він може призвести, якщо він перевищує захисні можливості організму рослини. Але при помірному впливі стресових факторів, рослина проходить процес адаптації та може відновитися після зникнення негативного впливу факторів, що призвели до стресу.
Існують різні чинники середовища які можуть викликати стрес, тому їх, відповідно, класифікують на:
● фізичні: низька чи висока температура, надлишок чи брак вологи, нестача чи надлишок світла;
● хімічні: надлишок важких металів чи солей, кислотність ґрунту, засоби захисту рослин;
● механічні: ушкодження під час проведення операцій в полі, вітер, град та інше;
● біотичні: ураження хворобами чи пошкодження шкідниками.
Згідно досліджень Ганс Сельє, відповідні реакції на стресовий вплив у рослин мають вигляд кривої, які мають три фази: тривога, адаптації (резистентності) і виснаження.
Під час першої фази (тривоги) - первинної індуктивної стресової реакції у рослини - збільшується проникність мембран. Призупиняється синтез білків, в той час активізується синтез стресових білків. Фотосинтез і дихання спочатку посилюється, а потім сповільнюється. Збільшується накопичення продуктів розпаду.
Під час другої фази (адаптації) – посилюються процеси синтезу в рослині. Проходить стабілізація проникності мембран. Рослина формує невелику кількість генеративних органів.
У третій фазі (виснаження) – вичерпуються захисні можливості рослини, клітинні структури (мітохондрії і хлоропласти) руйнуються і провокують енергетичне виснаження клітини, що призводить до фізико-хімічних змін цитоплазми. Як правило, це незворотній процес, що веде до відмирання рослини. Виникає необхідність термінової мобілізації пристосувальних реакцій у рослини якщо раптово погіршуються умови навколишнього середовища. Будь-які відхилення від допустимої межі призводить до зміни фізіологічної діяльності рослини, узгодженість між окремими процесами при цьому порушується і, як наслідок цього, виявляється в більшому чи меншому ступені стресовий стан. В таких випадках реакція рослин є комплексною, такою, що включає фізіологічні процеси і біохімію. Дуже важливою реакцією клітин на дію факторів стресу - є синтез особливих (антистресових) білків.
Для синтезу антистресових білків рослини розкладають звичайні білки на амінокислоти. Аж тоді, вони можуть використовуватися для утворення відповідних антистресових білків. Даний процес самостійного відновлення життєвих процесів займає певний час, який призводить до зниження врожайності культури. Тому, аби швидко подолати наслідки стресу використовують антистресові препарати, які містять відповідні рослинні амінокислоти, які допомагають рослині відразу розпочати утворення антистресових білків, не жертвуючи нормальними. Дуже важливо не лише їхня кількість, але і правильний амінокислотний склад. Перш за все потрібні пролін, гліцин та лізин.
Коли потрібно виводити рослини зі стресу?
У разі абіотичного стресу - оптимальний термін обробки культур амінокислотами проводиться через 2–3 дні після настання стресу. Через цей час рослини починають відновлюватися і здатні засвоювати амінокислотні препарати.
У разі хімічного стресу, після обробки ЗЗР - обробку рослин амінокислотами потрібно розпочинати не раніше ніж через 5–7 днів.
